Українцям присвячується…
В переддні незалежності України всі масово згадують про патріотизм, почуття національної гідності і т.п. Згадують на словах, зазвичай оратори і марнославці-політикани. Дехто просто мовчить покірно, хтось «лає» злісно, і найбільш прикро за тих, кому байдуже за Україну. Це доводиться спостерігати найчастіше.
23 серпня повертався з відпочинку з Болгарії разом із земляками-буковинцями. Всі засмаглі, здорові, повні життя й оптимізму люди розповідали як провели час у відпустці. Все б нічого, якби не один випадок, що наштовхнув мене до написання цих роздумів.
Після кількагодинної поїздки, водій автобуса звернув на автозаправну станцію, аби туристи мали змогу сходити в туалет. Це була перша зупинка. Фактично всі пасажири одразу ж ринули до вбиральні, однак їх чекало розчарування – табличка із написом «Не працює» (є припущення, що це працівники заправки зробили навмисне, аби їм потім було менше роботи). Безперечно, обуренню не було меж, і всі з претензіями накинулись на водіїв, адже вони єдині представляли туристичну фірму, послугами якої скористались буковинці. Зрештою, автобусі є біотуалет, який за нормами якраз і розрахований на екстрений випадок, проте, його не відчинили.
Хтось запитав: «То що, тепер по кущах?» На що водії розвели руками, мовляв, нічим не можемо допомогти. Всі, як ні в чому не бувало розбіглися в поле позаду заправки. І тут ще й звідки не візьмись у полі з’явилось міліцейське авто. Уявіть собі цю картину… Нащастя, правоохоронці лише проїжджали повз, а якщо б вони затримали українців за їх нечисті діяння??? Сорому не обібратись…
Далі гірше: якщо в цьому випадку спрацював набутий ментальний рефлекс, то наступна ситуація викликала щире занепокоєння. Нагадаю, їхали ми у переддень незалежності. Якраз стоячи на румуно-українському кордоні у 50-ти річного пишнопузатого українця задзвонив телефон.
Із розмови стало зрозуміло, що його вітає товариш із наступаючим Днем незалежності, на що турист із сарказмом відповів: «Ти знаєш, День незалежності це день, коли Україна встала із колін і впала на заднє місце»
(в оригіналі – на сраку)».
– Жах, як таке може казати українець? – позаду мене впівголоса обурилась дівчина. – Того він і ходить по кущах, а не вимагає, щоб йому туалет відчинили! – різко пробурмотала обурена панянка.
Ці дві історії, вважаю не випадковими. Вони вкотре нагадують, що чимало українців страждають комплексом меншовартості, й забувають про своє коріння.
Народе український, не бійся, захищай себе, свою національну гідність і честь! Досить бути пристосуванцями і покірно давати себе принижувати. Пам’ятай, що ти українець вільний, гордий і сильний. І тоді тебе поважатиме кожен. Почни із себе. Слава Україні!
1 коментар